О, світе ясний... Божий цвіт!
Сплету вінок з квітучих віт.
Візьму барвінок запашний і рути-м'яти,
бо найдорожчі у житті матуся й тато.
Додам ромашок білий цвіт, ясніє в них дитинства світ.
Ще золотистих нагідок вплету я в свій ясний вінок.
Тих нагідок ясні вогні, то друзі вірні всі мої.
Ще я візьму троянд красу, бо по житті любов несу.
В барвистому моїм вінку дзвіночки з луків,
бо вдячна Богу за дітей і за онуків.
Ще жменьку колосків візьму, вплету між віток.
Ой, скільки ж їх шкільних років, веселих діток...
Вплету я ще у свій вінок ґроно калини,
живе в душі моїй любов до Батьківщини.
Сплету вінок з своїх думок... є їх багато.
Дзвінкі, веселі, гомінкі... про будні й свято.
І вишиванку одягну я кольорову,
бо рідний край я свій люблю і рідну мову.
