Барабанить дощ,
Імпульсивно торкається втомленого лиця,
Літній вечір відрізняється романтичним запахом молодого пилу,
Я, слухаю цей талановитий перформанс,
згадую усіх, кого колись любила.
•
В думки вриваються цікаві історії,
Як багато було різних людей,
Як вони по-різному гуляли крізь мо́ю душу,
Як звивали свої гнізда, формували незамкнені ходи, які продувало холодним вітром.
Цього разу я повірю і витримаю,
Сподіваюся на сприятливу погоду, що ранковим сонцем засяяла мимоволі у моїй зацикленій на минулому свідомості.
•
Не ускладнювати.
Слухати дощ, вірити сьогоденню, жити цією миттю, поважати у со́бі людину,
Кого я зараз уособлюю, чию картину?
Не Моне, не Ван Гог, не Айвазовський,
Немає очевидного автора,
Сьогодні, я знайомлюся із собою справжньою,
І, мені, знаєш, трошки страшно,
Трішки лячно, крізь танго краплинок торкнутися оголеної душі,
Сприйняти усі свої вірші́ і щось напешті вирішити.
•
Хто я?
Далекий образ весною заквітчений,
Чи суцвіття старого болю?
Хто я і ким вийду із цього двобою?
Сподіваюся піду додому з тобою.
Сподіваюся ми один одного вилікуємо,
Навчимося радіти по-справжньому
І я ніколи не буду вчорашньою.
•
Формувати думки у цікавій формі,
Ритмічно читати на публіку слово,
Осінь обі́йме мене, до чола пригорне
І я постараюся знову.
ID:
847430
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.09.2019 18:11:44
© дата внесення змiн: 07.09.2019 18:12:25
автор: Марта Миколаївна
Вкажіть причину вашої скарги
|
