У чаті суперечка--
і висновок один:
стрибати можна в гречку,
але, на жаль, не всім.
Не дивно сильній статі
свій завести гарем,
та, Боже збав, дівчатам —
кістки їм перетрем.
А щоб ваш збити ґонор,
я приклад наведу
(і ні при чім тут гумор).
Так от про що веду.
У Кременці про Бону
розказують плітки:
король взяв за дружину--
все й сталось навпаки.
З Флоренції принцеса
(хоч воду пий з лиця)
до любощів так ласа,
як песик до млинця.
У Кракові, столиці,
замешкав Сигізмунд,
тож в замковій світлиці
узяв княгиню блуд.
Красуня Бона Сфорца
тримала свій гарем,
побачить красня хлопця--
в покій свій забере.
Щоб врода не марніла,
пішла на договір,
що їй--- прекрасне тіло,
а душу… сатані.
У тиші вечоровій,
як гори всі мовчать,
купалася у крові
незайманих дівчат.
Княгиня спокуша́ла
ще й праведних ченців,
та не дістало жало
пречесніших отців.
Наказ як помста: шкуру
щоб здерли з них живцем
й сплели місток на мурах--
і дехто вірить в це!
Не знаю, чи то правда,
чи то одна з казок,
та з Трансільванським Владом
родинний був зв’язок.
Отож, наші мужчини,
не лоскотіть пиху,
поводьтесь з нами чинно:
в нас рівність на шляху.