Я не казав тобі: - Прощай, -
Бо і не думав залишати.
Я не просив тебе: - Чекай, -
Бо ти не вміла ще кохати.
Вже літній вечір догорав,
І зорі небо мило вкрили,
А я тебе не відпускав,
Допоки роси квіти вмили.
Дівча з роками розцвіло,
Та вже навчилося кохати,
Та в нас нагоди не було,
Вже разом сонце зустрічати.
Роки пройшли, не повернути
Оту вже зоряну нам ніч.
Це я нарешті зміг збагнути,
Коли зустрілись віч на віч.
І я готовий був кричати,
Та повернути ладен час,
Щоб лиш тебе поцілувати,
В ту ніч один, єдиний раз!
КЛАС 
ДЯКУЮ
