Посеред трав, в середньовічній тиші
Я розчинюсь. На Замковій горі
Весь білий світ і хмари неба пишні
Замруть на мить якусь о тій порі.
І хмарочоси старовинних замків,
Лицарсто горде у міцній броні
Стрічатимуть проміння перше ранків
На іншій від крайнеба стороні.
А потім день, не менше і не більше.
І учта на заквітчанім столі.
Знов безгоміння, як було раніше
На цьому світі, Замковій горі.
