Він пив мене немов причастя.
Я не наситилась ним досі, ні!
А він вже в інших обіймах щастя
Ковтає подих, шукає погляд.
Я ним палала й не догоріла,
Чогось чекала, чогось хотіла.
Та не судилось так тому бути.
Відчув і більше не хотів чути
Моє благання і покаяння
У нього інша, я не остання.
Смарагдом сяють в тобі її очі,
А я благаю і жити не хочу
Хтозна, чи знайду своє місце пристанку.
Твоє серце притулок,
Для мене тільки до ранку…
Він пив мене щоночі, наче причастя
Та щастя не я , не я його щастя…
листопад 2013р. автор Шипа Ірина (Сваржевська)
