Яскраві мислі і думки,
Мов влітку з дерева листки
Зарані опадають…
Летять у вирії життя,
Тоді ідуть у небуття,
І в нім навік згасають.
Лиш для поета привілей :
Собі будує мавзолей,
Все, що придума голова -
Найліпші мислі і слова
Свої туди складає.
І залиша їх там для всіх :
Кому на сум, кому на сміх,
Кому – на щиру радість.
Такий поету привілей –
Із слів яскравих мавзолей…
