Ось філіжанка кави на столі,
Маленьке диво з таїною долі.
Із нею затишно на самоті
Та добре гомоніти в дружнім колі.
Цей чорний всесвіт знає і мовчить,
Про щось важливе у житті людини.
І час уже стомився та не мчить
Розмінювати миті і хвилини.
Коли спитаєш: «Що за таїна?
Як шлях пройти нам по життєвім полю?».
У відповідь: «Допий мене до дна.
З ковтком останнім ти побачиш долю.»
