Я Пролісок синій з-під снігу!
Я квітка, а не людина,
Я пролісок синій з-під снігу!
А ти – моя Полонина!
А ти – моя сніжно-іскриста,
Єдиная поміж горами,
А ти – моя ніжно-імлиста
З рубіновими вустами...
Можливо, що тільки до ранку
Живу я, моя таємнича!
І хтось собі в забаганку
Наступить на моє обличчя!
Можливо, мене подарують,
Або продадуть за безцінок,
Ось скроні мої вже пульсують,
А очі міняють відтінок.
А може, цього і не буде,
І лихо нас не застане,
І тіло твоє білогруде
Ніколи в житті не розтане.
І не розведе нас стежина,
І доля пошле нам утіху.
Я Квітка! А не людина,
Я пролісок синій з-під снігу!
