Розвіявся подих холодної ночі
На сонячних струнах світанок бринить
В осіннєє небо вдивляються очі
І крила бажають розрізать блакить
Ще мить і накреслить прозорою тінню
На сірім камінні намічений шлях
Ще мить і розтане в пейзажі осіннім
Незнаючи страху - злітаючий птах
Шум вітру, свобода, не діє тяжіння
Затягує стрімко в ясну височінь
В обійми Творця мчить це Боже створіння
Мов списом пронизує неба глибінь
І ось він розтанув, де дівся примара
Мабуть то здалось мов полу́денний сон
І грається з вітром самотняя хмара
Наспівує тихо з ним в унісон.
