Впізнай мене в забутих драмах,
Покинутих творцями наодинці
З крихтами щастя, що були так само
Забуті й страчені на черговій зупинці.
Ранкові роси принесуть неспокій,
В уяві мрій бентежних недостатньо
Для змін, що світ приречених затоплять.
Та під уламками вже спить нове прокляття.
Ковток свободи знищить дикий розум,
Думки загубляться у лабіринтах істин.
Небесними шляхами сонні грози
Блукають в пошуках гіркого змісту.
