Світлій пам'яті мого батька
--Мені, моя доню, багато не треба:
Зачуй свого тата-- зірку у небі.
А прошу одного:
Не зрадь слова мого,
Що грів я в долонях
До самого скону.
--Мені, мій татусю, зігріти несила,
Вже й літ тих багато, вже й осінь зустріла.
Час пройде швиденько,
Заквилить серденько:
«Спочити б пора…»
--Гай- гай, моя доню, іній на скронях--
То ще не біда. Відкинь ті вагання,
Не лиш в сподіваннях,
В любові, стражданнях
Наше життя…
--А як же зігріти, не дать спопелити,
Як перли, відкрити потрібні слова?
Де взять мені хисту,
Щоб наче намистом,
Рівним рядочком
Сплести їх віночком?
--Тобі, моя доню, журиться не варто,
Своє правди слово постав ти на варті.
Ти дай йому сили
І дай йому крила--
Окрилене слово
Знайде собі рими.
