Ти звик до мене, як до кружки,
Що чаю пісеньки співа,
Короткий цьом, потерся біля вушка,
Але в “люблю” ще є життя.
Там, в кружці, є щербина,
В мені вона також свистить,
Та я до пустоти чутлива,
Тоді вона в мені кипить.
Мені тебе не вистачає,
Ти поруч, не зі мною все ж,
Між нами магія зникає,
Її відсутність ти переживеш.
Ми усвідомлено всі - звички,
Знайомі кружки для тепла...
В душі спускається щось нижче,
Я засинаю в ліжку знов сама.
06.12.17
