Я втомилася боротися одна,
Затуляти тугу роботою.
Хочу виплакати все до дна,
Не ламати себе турботами.
Так хотілося вірить в те,
Що я розумом подолаю сум.
Помилялася... Вже не раз, проте,
Завжди час є для болючих дум.
Я нічого собі пророчила
І нікого не брала в душу.
Вже забула як буть жіночною,
Кожен ранок я бігти мушу.
Я боюся слабкою здатися,
То ж колючі слова розкидую.
І так боязко закохатися,
Бо недавно була розбитою.
