Життя – двобій
Блаженства і зневіри,
Веселки гра,
Небес в калюжах бунт.
Хай буде все –
Лишень не буде сірим
Життя – це мить:
Вбирає воду грунт.
Життя – це грим
І зміна декорацій.
Життя – театр,
Антракти, пил реприз.
В чеканні всі
Захопливих овацій,
Та страх пройма
Опущених завіс.
Життя – це сон.
Світанок вб`є, напевне,
Картатість барв
Емоцій, почуттів –
Ахроматизм,
Розподіл: біле – темне.
Живеш – радій
Палітрі кольорів!!!
Я горжусь, что мы с Тобой на Ты. Ты такие вещи поднимаешь. Тебе мальчиком нужно было родиться. Впрочем, в мальчиковой логике всегда недостаёт женского начала. Это без дураков. Я знаком с серьёзными инженерными разработками, где девчонки не просто были в тренде, а являлись основоположницами. В нашем патриархальном мире -девственная индивидуальность дорогого стоит. Я не на мове с тобой общаюсь, поскольку разволновала ты меня в очередной раз. Я не знаю, кто твой муж, но он попал. Такому философу надо соответствовать. Шутка, конечно Не это здесь главное. Но мысль будоражит.
Дякую, Гєна!
Є в моєму характері багато хлопчачих рис - більшість з них від слова вірність (слову, другу...). Коли всі дівчатка мого віку (клас п`ятий) записувались на самбу - я пішла на самбо. Чоловік каже, що я дуже вперта - це правда, але лише тоді, коли знаю, що це правильно (з філософом у мені вже змирився, хоча він і філософія - навіть не з сусідніх галактик ).
Рідко рюмсаю, якщо фізично боляче, та плачу навзрид, коли "птичку жалко" - тому, напевне, й виходить така ось чуттєва виваженість.