|
Хоч раз хотівби промовчати,
Але душа болить трипоче,
І слів не можу підібрати,
Я так хотів вона не хоче.
Дивлюсь на цей бардак,
Хто світом править,
Не розумію чому так,
Коли у спокої оставить.
Немає совісті нема жалю,
До чого ми дійдем,
Я про єдине ще молю,
Для чого ми живем.
Щоби принижувать народ,
Вам завжди буде мало ,
Якщо при власті ідіот,
То буде те що небувало,
Світ скоро зрозуміє,
Побачать всі нужденні,
Хто правдою лиш діє,
То будуть і спасенні.
І їхня участь вже чекає,
Я їм тепер не співчуваю,
Жалю до них уже немає,
Хоч права я на це немаю.
Народ все бачить і терпить ,
І люди навіть голодають,
І по людскі хотілось жить,
Нас за людей вже не щитають.
І будуть смерті ще просити,
Як суд прийде до них,
Бож не можливо це простити,
Тоді зрівняє він усіх.
Це зло потрібно зупинити ,
Невірний хай помре,
Допоможи нам це вчинити,
І правда оживе ...
Я так скажу для вас люди,
І ми ще будим тоді жити,
Як запанує правда всюди,
Життю ми зможем порадіти.
ID:
735438
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.05.2017 19:49:38
© дата внесення змiн: 28.05.2017 19:49:38
автор: Рибанчук Микола
Вкажіть причину вашої скарги
|
