UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: СВІЧІ СКОРБОТИ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олекса Удайко відповів на коментар Олександр Мачула, 08.05.2017 - 12:27
 Дякую за такий просторий коментар, друже! Коли такі коментарі з'являються, це означає, що робота й час автора потрачені не дарма. Особливо, враховуючи "писк моди", слушність моменту та неоднозначність "свята", яке, окрім Росії та постколоніальних її сателітів з поки-що колоніальною свідомістю населення, ніде не практикується. Натомість є день пам'яті 8 травня... Про це й хотілось мені "нагадати" ("згад", "нагад", до речі, слова, що походять від останнього: Скарбослов, К.: Бібліотека українця. 2000, с. 134) у цьому творі. Що ж до художніх засобів втілення задуму, то це вже справа автора: кому подобаються "биті" шаровари та вишиванки, а хтось шукає нових образів, ближче до істинних кольорів тих чи інших предметів та коливань душі...А щодо апофеозу викладу думки, то дорогий опонент явно не дочитав: саме НАШІ сини, які лягли в НАШУ землю, не зважаючи на те, захищали вони НАШУ чи НЕ-нашу країну чи матір... А щодо "обцасу" ("обчасу"), то ніщо так не втокмачить ту чи іншу думку в свідомість тих чи інших Homo sapiens, як "каблук"... То вже справа стосується експресивності твору, що є немаловажним для сприйняття матеріалу... Будьмо пильними, панове! Амінь! 
Олександр Мачула відповів на коментар Олекса Удайко, 08.05.2017 - 16:28
Це ти, друже, лекцію чи молитву прочитав?Та й не згоден я з твоїми "битими шароварами...". Десь я вже чув подібні терміни в минулому тисячолітті від тих же совітських ідейних критиканів епохи розвинутого і не дуже соціалізму. Навіть відповідний термін вигадали "високопловажні професори" з відповідними званнями і регаліями. НЕ думав і не гадав, що сумнозвісну "шароварщину" почую саме від тебе... До того ж нічого нового в твоєму "сарі" немає, такий же національний одяг далекого заморського народу, а так говорити про національний одяг українського народу... Вибач, далі нічого літературного так відразу на ум і не приходить. Дорогий опонент дочитав твір до самісінького кінця з десяток разів, з заключним словом включно, про що чорним по білома написав у своєму відгуку (можна пересвідчитись вище в будь-який час). Навіть більше написав, що я не вважаю своїми (думаю в мене знайдеться немало однодумців) синів імперії, які в т.ч. вбивали синам мого народу в голови свої ідеї і світосприйняття за допомогою слова, в т.ч. в формі закону, кийків, кулаків, молотків, цегли, а може хто й каблуків... Тут на колір і смак кожен сам собі мастак (це мій авторський переклад відомого народного прислів'я, можна посилатись). І тільки заклик до пильності підтримую беззаперечно. 
Олекса Удайко відповів на коментар Олександр Мачула, 08.05.2017 - 18:53
Щодо політичних платформ у нас з тобою, бачу, немає жодних суперечностей, козаче. А щодо форми викладу повторю твій перекдлад відомої приповідки: "Тут на колір і смак кожен сам собі мастак". Дякую за дискусію... Маю справи... 
Сріблина відповів на коментар Олекса Удайко, 13.05.2017 - 10:45
Рихтере, шаровари - турецького походження, мода 16 ст., а шовк з Китаю. Етно-костюм - це насамперед уніформа, в Європі це християнський дрес-код з регіональними відмінностями. Візерунки за часів язичництва несли інформативну функцію, потім копіювалися та змінювалися, і вже аж у 19 ст. підхід змінився на суто декоративний, і стали модними візерунки з реклами мила фірми Брокар, це миколаївська фабрика "Алые паруса". Ви усвідомлюєте, що той український народний костюм, що ми його знаємо - приблизно 17-18 століття? Що найдорожчим намистом вважалося гутне, з муранського скла, венеційське, тобто аж ніяк не місцевого походження, місцеві гути копіювали венеційку. Та й коралі й баламути аж ніяк не українського походження. Ба навіть і борщ 18 століття ви не впізнали би, і хтозна чи їли б. Червоний буряк з’явився аж у сер. 19 століття і спершу називався «червоний єгипетський». Це жах, насправді, коли твоя одежа наполовину б/у, ткали й вишивали баби й складали до скрині. Бо ручне прядіння-ткання-вишивання – важке й повільне, чи багато буде тої одежі? А якщо десятеро дітей, і кожному треба хоча б сорочечку. А якщо немає хисту до шиття та вишивання, не всім же бути майстринями. Ви взагалі бачили колись справжній етно-одяг, а не модернові витвори, над якими попрацювали дизайнери та стилісти? http://folkcostume.blogspot.com – отут є багато всякої старовинної одежини, і трапляється гарна, а трапляється таке страхіття, що хрестися й тікай. Олекса Удайко відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 08.05.2017 - 10:00
там все вірно, Світлано: ад, пекло, тартар...гієна - з іншої опери! 
Олекса Удайко відповів на коментар Ніна Незламна, 08.05.2017 - 10:13
 Дякую, Ніно! Отакий він, наш біль!
Олекса Удайко відповів на коментар Елена Марс, 08.05.2017 - 06:57
Дякую, Оленко! Більшість обминають цю правдоньку святую: статистика 6/36 про це свідчить... А ми жити хочемо, як всі. Де там?
Шостацька Людмила, 07.05.2017 - 23:44
Хто за Україну, а хто – за імперію: Усі – в одну землю! Всі – наші сини. …Й тривають донині усталені «серії» Багатосерійного «фільму» війни. Сильно і сумно,що довелось і нам бути свідками тих "серій". 
Ярослав К., 07.05.2017 - 22:56
"Усі -- в одну землю! Всі -- наші сини!"І чому воюємо між собою, чому зараз знову на ті самі граблі наступаємо... Світла (Імашева Світлана), 07.05.2017 - 21:56
" По жертваХ", "в гЕєні" (а тварина гієна тут ні до чого, "НА честь перемоги" Вірш гарний
Олекса Удайко відповів на коментар Світла (Імашева Світлана), 07.05.2017 - 22:12
Дякую, трохи очеп'яток вкралось... Але не на честь... чужої перемоги! На честь нашої... яка ще попереду!
Володимир Верста, 07.05.2017 - 21:52
Жорстока правда…Й тривають донині усталені «серії» Багатосерійного «фільму» війни.  
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
... і тільки? 
