А знаєш - не паління вбиває,
Бо не отруює дим душі.
Нас вбиває - те, що минає
Й лишає по собі білі вірші.
А знаєш - казав, що не зможу,
Прожити без тебе навіть і дня.
Та тільки не знайти мені схожу,
На тебе, а все інше брехня.
Та знаєш - якщо так вже сталось,
Якщо в Бога, інші плани для нас.
Згадай, що між нас відбувалось,
Я знаю, ти пам'ятаєш той час.
Пам'ятаєш прогулянку містом?
І той свій невідомий маршрут.
Завжди прагнула іншого змісту,
І кохання зайшло, в глухий кут.
Знаєш, ти, хотіла змінити
І немомітно ми стали чужі.
На разі ж лишається жити
Смуток він піде й наповнить вірші.
Тебе не зрікався ніколи,
Хоча став для тебе, наче - Петро.
Лише почуття охололи,
І наше кохання стало - зеро...
