Давно вже місяць впав на землю
І став величезною попільничкою
Куди люди йдучи з роботи викидають свої душі
Чи коли прогулюються парами по дорозі на суші
Сміються із того як легко її викинути
І як потім просто з неї глумитися
Зникають заборони і забобони
Можна слідувати за тілом
Просто молитву замінити милом
Тіло чисте - душі ж нема
І від того легка доля і безхмарна і довга весна
А душа приповзає навколішки і проситься до тіла
Бо не може вона залишити тіло допоки воно живе
І мусить приниження зносити
І мусить злослов’я слухати
Чекати останнього погляду
І затяжного видиху останнього повітря
Після якого не повторюється вдох
І душа відлітає не лишаючи слід
Бо ж тіло ховають
Хоча його розтерзати слід…
