Кожен наступний день – це насправді шанс,
Спроба почати вкотре усе спочатку:
Ще раз у долі випросити аванс,
Спробувати привчитися до порядку –
Передусім у помислах, в голові,
Порозгрібати мотлоху цілі стоси…
Просто радіти променям у траві,
Що на нитки нанизують срібні роси.
І не бажати більшого, лиш тепла
В рідному колі, в лоні своєї хати,
Де, мов листку весняному від стебла,
Взяти тобі судилося свій початок.
І зрозуміти істину, що життя –
Чи не найбільше диво на цій планеті!
Вкотре урок важливий собі затям:
Скільки б тобі не випало прірв і злетів,
Дім твій насправді там, де душі й думкам
Те́пло, коли вертаєшся хтозна-звідки,
Де між долонь надійних садівника
Ти – просто квітка.
Весна, дійсно, пора для роздумів, тим більше стосовно зародження і відродження життя.
Чудова світлина, яка пасує тобі, і яка уже давно є твоїм авторським творчим псевдонімом.
Обожнюю філософські твори!
Сонячно,глибоко і тепло від Вашої мудрої Поезії, Наталочко! Цвітіть!
- це справді важливо 
що Ви і висловили цим віршем
Філософічно, Наталю! Вдале поєднання дактилю та ямбу! Новаторстуєш, сонечко?...
