Він був із тих, хто мав пишні вуса і вільну думку,
Думку про вільну і сильну Батьківщину,
Творив він словом, й фарбами творив,
І у віршах своїх він майбуття вглядів
Про те, що будем ми до скону всі рабами,
А правитимуть пани над нами.
Роки минули,багато що змінилось:
Манери, лиця - але все ті ж аферисти.
Але у вільних думкою ідея та ж лишилась:
Країну Україну прославити і піднести.
Та піднести так високо, що ще ніхто там не бував.
І не дурною славою, як вміють наші люди,
І не майданом, що ось там стояв,
І навіть не війною, де щохвилини кров рікою,
І нехай ця кров за волю нашу ллється.
Та нащо воля та, яка омита кров’ю?
Тією сотнею, що на майдані
І тими тисячами, що на сході.
Не хочу... НІ.... Все, стоп...
Візьми мене, хлопчина з України.
А хочеш я перед тобою встану на коліна.
Потішся, кате ти людський,
Роби зі мною все, що заманеться,
Хоч ріж, стіляй, катуй, вбивай.
Та памятай, тобі це все вернеться.
Лише мені ти дещо обіцяй.
Що Україну ти відпустиш
Та не на день, і не на два,
А на століття довгі та щасливі,
Без війн та без хвороб, на добрім диві.
Ти дай їй шанс, вона всіх переможе.
Я вірю. Вона все зможе.
Здійметься так високо і буде там завжди
Щаслива, радісна, могутня і єдина.
Єдина нація, єдина і сім’я,
Де брат за брат, завжди до кінця .
У наший час Шевченко так писав би,
Я впевнений, не маю навіть крапельки сумління,
Але ми маєм те, що маєм.
Тарасе, ти нас вибач.
Можливо, ми десь байдужі до тебе.
Можливо, ти комусь лише малюнок на грошах,
Та нас ти вибач, я прошу.
Ми лише те стадо, яким сказали, і ті роблять.
Як і тоді,
Ось так і зараз.
Такий наш час.
Такий народ
ID:
719567
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 21.02.2017 20:21:08
© дата внесення змiн: 22.02.2017 22:51:09
автор: Кучер Мирослав Олегович
Вкажіть причину вашої скарги
|
