Звечора ще сіяв дрібний надокучливий дощик, а на ранок випав
перший сніг.Він був чисто-білий з ледь помітною небесною просинню.
Дерева,котрі іще зовсім недавно були мокрими, сірими та непривітними,
здавалися красенями.Вони стояли, мов заворожені у сліпучо-білих кожухах
та збитих набакир пустуном-вітром шапках.
Лісова красуня ялинка зараз особливо здавалась чарівною.Вона дивилася з-під пухнастої снігової хустинки своїми великими відкритими очима, які сором"язливо прикривала довгими зеленими віями.
Аж ось із-за обрію плавно викотилося сонце.Поглядом господаря оглянуло все, що діялось навколо.Потім, зачерпнувши золотим ковшем блискучих прозорих намистинок, розсипало їх усюди. Сонячні зайчики весело застрибали з однієї намистинки на іншу.Усе заграло, засяяло
барвистими кольорами веселки.
Народжувався перший зимовий день.
