|
Ой, чому, калино мила,
похилилася,
під снігом важким
зажурилася?
Зажурилась рясна,
бо прийшла зима,
та ж іще листопад,
снігу не пора.
Не пора сніжити
зранку й уночі,
укривати рясно
поля і сади,
ковдру препухнасту
запасла зима,
а чому так рано
вкрилася земля?
Чекати морозів,
чи іще снігів,
іще не чекала
калинонька снів,
а тут завірюха
летіла сама
і снігу по вуха
на листя мела.
Не журись, калино,
що сніги зігнуть,
і повис на тобі
снігу повний куль,
скоро вітер звіє
і сніг упаде,
ягідок червоних
краса прибуде.
Прилетять до тебе
з лісу снігурі,
пригощатись стануть:
ягідки смачні
і сніжок потрусять
із гілок униз,
ягідка упаде,
червона злетить.
Будеш ти стояти,
чекати весни,
поки заметілі
подарують сни,
спатиме під снігом
сад весь і лісок,
тебе до весноньки
засипав сніжок.
13.11.2016.
Світлина автора.
ID:
700351
Рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата надходження: 13.11.2016 20:17:44
© дата внесення змiн: 04.03.2018 16:44:33
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
