|
Тінь ночі у місячному сяйві мене бурхливо полонило,
Я крізь віки, у темряві ходжу, мене ніхто ніщо не бачить,
Ви крізь серця лелієте життя, на те нове чого тепер у всіх нема,
Всі люди кожен день, так хочуть лиш одне бажання...
Хоча я бачу лиш одне в кінці-кінців, страшне буття...
Всі люди хочуть жити не погано, всі прагнуть миру і любові,
А в світі правду кажучи не так, усе що ми бажаєм утворює,
Лиш біль і спрагу до нормального життя...
Хоча є люди, що бачили все це існуєюче життя, де є і мир і та любов,
Яку, так всі бажають. Чому зірки такі прекрасні, а наш простий безпечний день,
Для нас такий нудний? Повідають цікаві люди...
А, ми прослухаємо знов, і будем жити, як завжди.
Усе безпечне є для нас, поки не прийде всім один кінець.
Коли в ночі поглянеш в небо і зрозумієш, я ж такий не один,
Незрозумілий, як це небо. Тоді і ти пізнаєш, що таке життя,
А, зараз розумій, у тебе лиш один кінець у пошуках свого реального життя.
ID:
694819
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.10.2016 21:38:13
© дата внесення змiн: 16.10.2016 21:38:13
автор: Crazy_V.i
Вкажіть причину вашої скарги
|
