Красива і зшита майстерно, прекрасна,
Камінням оздоблена, відтінком синя,
На очі раптово потрапила вчасно
Легка сніжно-біла ця сукня весільна.
У неї вздовж плаття сія візерунок,
Сріблястим, сяйливим став образ троянди.
Вуста щоб манили себе в поцілунок,
Чекаючи тільки гіркої команди.
У ній би ходити у РАГСі по сцені,
І шлейф за фатою хай тягнеться довгий…
А зараз висить собі на манекені.
Нехай же не буде це свято коротке!
І «еска», напевно. Це точно мій розмір!
Вдягати зарано – прикмета погана.
Коханого ж тільки немає і досі…
Ех, мрії безмежнії! Лихо лиш з вами.
