Болить в мені частинка бога,
Котра зосталася іще,
Чи вже дійшов останнього порога,
Після якого шлях один – в ніде.
Чи ще поборсаюсь в тім світі,
І що почав дороблю до кінця,
Не дуже вже й спішу до тої миті,
Коли у дзеркалі не стане відбитку лиця.
А згодом частку бога заберу з собою,
До цілого долучиться вона,
Аби колись на землю повернутися зі мною,
І болем дати чути, що жива.
