В обіймах літа, у серпанку ночі,
Мерехтять у небесах зоряні очі,
Такі дивовижні й трохи пророчі...
Летять до вирію бажання дівочі.
Ой, під липою, під златокосою,
Я цілувалася з тобою, босая...
І вдихали ми аромат чарівний,
І пили кохання напій, ой та хмільний.
Дивилися з небес зоряні очі,
Щось ворожили на шляху молочному,
Блимали, махали, час зупиняли,
А ми все стояли, від жаги згоряли...
Ой, під липою, під златокосою,
Я цілувалася з тобою босая...
І вдихали ми аромат чарівний,
І пили кохання напій, ой та хмільний.
То вино пряне, на медових росах,
Та не встояли ми хмільні на покосах...
Ой, липо, липонько! Мила дівонько,
Сховай ти нас, схили свою голівоньку.
Ой, під липою, під златокосою,
Я цілувалася з тобою босая...
І вдихали ми аромат чарівний,
І пили кохання напій, ой та хмільний.
Прикрий наш солодкий гріх від зір очей,
Під серпанком ночі, від погляду людей,
Де тільки ми та цвіркуни співочі,
Там стуни кохання бринять , що є мочі.
Ой, під липою, під златокосою,
Я цілувалася з тобою босая...
І вдихали ми аромат чарівний,
І пили кохання напій, ой та хмільний.
уни кохання бринять , що є мочі.
А де, ще струни , а може струми...? Де храм кохання 
Пісня! 
Гарна! 