Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
Пришвин отдыхает. Живоописание всего живого, что рядом, в небе и под ногами, канеша умиляет и чарует. Образно, сочно, светло, с юмором. как-то тяк. Спорыш классно с душами зарифмовался. Как не зарифмовать, когда он повсюду. Ходишь по нему и жалеешь.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Геныч!
Природа - таки вдохновляет... Сколько сюжетов вокруг - только успевай замечать!
А спорыш... Классная травка! Босиком по ней - как по облаку, а если ещё и роса на нём...
духмяність квіту, відчуттів і слова...
Ігнатова, берете серце знову
в полон картинками з життя, з весни, з любові -
і вже підспівувати котиком готовий!
...
(ех, Касьяне, не для тебе мишка!..)
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То муркочіть як серце просить,
У нас зібрався цілий хор муркотунів!
Для Вас, Касьяне, також місця досить.
Вступаєте до нас, в ряди Котів?
Пришвин отдыхает. Живоописание всего живого, что рядом, в небе и под ногами, канеша умиляет и чарует. Образно, сочно, светло, с юмором. как-то тяк. 
Спорыш классно с душами зарифмовался. Как не зарифмовать, когда он повсюду. Ходишь по нему и жалеешь. 
то я Вам такого намуркочу, що й не переслухаєте....
