На світі неможливого нема:
До всього можна стежку повернути.
От тільки пам'ять... Пам'ять не німа -
Не хоче ні мовчати, ні забути.
А чи й потрібно? Тихе забуття
Призводить до повторення старого.
У плині необачного життя
Забуте зло проторює дорогу.
Ми наступаємо на ті ж граблі.
Ті ж самі гості в нас - до тої ж хати.
Нема спокою на своій землі.
Важке мистецтво - каятись й прощати.
Як знати, де чия у чім вина?
Усяка правда власне право має.
А істина, як водиться, одна,
Але вона лице своє ховає.
Чуття й думки розгойдані, як дзвін -
Де одне одного за гамом цим почути!
Ніхто не визнає своїх провин.
У люті дух нестримано розкутий.
І все ж можливо світ перемінить.
Лиш треба зрозуміти і почути,
Покаятися, визнати, простить,
Але при цім - нічого не забути.
