мої тобі неписані листи,
мені, бог дай, до тебе доповзти,
бодай на лічену одну піввічність
пройти, щоб поряд я, повз - ти
пробіг, сколов, немов горіх волоський,
твердючу відстань нашу й паморозки
структур відцвілих, скам'янілих льоду
зігрів долонями і на повозки
поклав, для мертвих, бо лише живими
набиті були ті. Мов Пілігрими,
тіла чекали свого воскресіння,
льоди відтанули, ти - разом з ними.
тебе чекати рік, а роковині
плацдарми готувати, бо ж повинні
поверненню згасимого віддати
свої надії, ледь живі, в бадиллі.
тобі мої надписані листи,
в яких рядки - це ми, й не доповзти
нам до великої німої цятки,
фантомні де є я, повз - ти...
