Чарівна диво-усмішка ласкава,
а очі променіють бірюзою –
таким жінкам на віллах пити б каву,
під шепіт океанського прибою.
Тебе ж магнітом тягне в пекло воєн
потреба – захищати і спасати.
Маленька амазонка, смілий воїн,
ти вибрала тяжке життя солдата.
В анналах пам'яті копатись нам довіку,
шукаючи... не факт – лиш вірогідність,
знайти такого ж духом чоловіка,
що проявив ту ж витримку і гідність
у кодлі, де навкруг – ненависть чорна,
брехня пекуча, аж скипає розум,
нестерпний голод і судилищ жорна,
знущальний фарс та істеричний безум,
зміїний яд і вовтузня запекла
над вироком... Та Надю не зламали!
Як гордо ти пройшла всі кола пекла!
Як, сміючись їм в «рожі», гімн співала!
Їм не почути просьби, скарги, стогін,
ці істини не здатний раб сприйняти:
якщо ти вільний, ти і в клітці – воїн!
Не повзає, народжений літати!
Незламна сила і любов бездонна
до України, мужність – без трагізму...
Ти полонила світ, мов Примадонна
Всесвітнього театру стоїцизму!
НАДІЄ наша світла і незламна,
улюблена народна героїне!
Усім ти показала: нездоланна, –
як ти, – непереможна Україна!
23.03.2016 р.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки наші вороги тішаться з трагічного положення Надії.
Хотіла прочитати Ваш вірш, але мені видало повідомлення, що файлу нема. Напевне він є, але недоступний. У мене було таке з багатьма патріотичними віршами, коли тролі підпсували мою сторінку.
Я в захопленні,Світлано, і Надією, і вашим віршем.
Не тільки писати про це важко, а й читати, бо ж усе стоїть перед очима...Найбільш вразили слова:
"якщо ти вільний, ти і в клітці - воїн!"
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко було писати, серденько! Душа боліла. Чому чудовим людям дається така тяжка доля?