Де дім поезії? Хто знає?
Де королева ця живе?
І у якому вона краї
Із слів мереживо пряде?
І де вона збирає перли?
Де ліпить див своїх скульптури,
На лірі виграє концерти,
Дає життя літературі?
- В поезії нема кордонів,
Нема постійної прописки,
В усі серця вона заходить,
Лиш запросіть її, покличте.
Вона – у сонці і- на небі,
І – у стрімкому ручаї,
Вона злетіла, наче, лебідь,
Десь заховалася в траві.
На крильцях в бджілки прилетіла,
Пішла з метеликом в танок,
В саду дзвіночком продзвеніла,
Почула як співає дощ.
Сама співає соловейком,
Хлюпоче рибкою в ставку,
Біжить доріжкою раненько,
Вплете ромашку у вінку.
І знає, що шепоче вітер,
Що колосочки гомонять
І – таємниці усіх квітів,
І, де закохані стоять.
Де світлі Ангели літають
І дітки бачать добрі сни,
І мрії де поет збирає
Серед холодної зими.
Доброго вечора!!!
Спасибі за чудового віршика!!!Ми не знайомі.Мене зацікавив заголовок і я дуже рада ,що погосцювала у Вас.Не завжди дружу з часом,то ж багато не встигаю(а жаль).При можливості почитаю більше.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго вечора!Дуже рада,що Ви завітали в гості.Прочитала декілька Ваших віршів.Ви дуже гарно пишете.Рада знайомству.Обіцяю прочитати усі Ваші вірші.Дякую Вам.
