«Павіанів тривалі крики.
Змиє пилюку з чорних спин
Річка Каданга. Запах бананів.»
(Кванга Бамбако)
Громадяни жаркої Луганди
Живуть жаданим очікуванням
Бананових грон запашних.
Вірять, що подарує кожному патріоту
Їх «президент» сильнорукий
Солодкаві, тверді і шкірясті,
Жовті, смачні й соковиті
Самі справжні банани (або ананаси).
Таємниці шепочуть пальми,
Про майбутнє сопуть могутні
Бегемоти річки Каданга,
Славу трублять довгохоботні
Слони у саванах безкрайніх
Президенту - батьку народу,
Що сонцю подібний ясному.
Тамтами гримлять: «Луганда!»
Макаки кричать: «Луганда!»
Славлять простори безкрайні
Республіки незбагненної.
Люди ідуть танцюючи,
Пилюку вгору підборами,
Поступом босоногим
Громадяни жаркої Луганди -
Країни левогучної,
Слонопросторої
Та крокодилосміливої.
(Переклад з лугандійської)
з минулого життя мені подобалась його " Заповідь"
...Умей мечтать, не став рабом мечтанья,
И мыслить, мысли не обожествив;
Равно встречай успех и поруганье,
Не забывая, что их голос лжив;
Умей принудить сердце, нервы, тело
Тебе служить, когда в твоей груди
Уже давно все пусто, все сгорело
И только Воля говорит: "Иди!"...
Не берусь запитувати навіть, Де саме Ви були- ви всі для нас герої,хлопчики ...наше сильне плече
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Я зараз вдома - пішов добровольцем в армію весною 2014 року - коли почалася війна. Служив спочатку в піхоті, потім в артилерії. Офіцер. Звання капітана отримав в окопах.
Ви мене збили з пантелику. Називайте прямо - Лугандонія! (її так називають ) Я також маю відношення до неї. Мої онуки там народились і жили, пока не остались без даху над головою.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж звідти родом..... Для мене ці всі потії особливо трагічні...