Ми всі так хотіли кращої долі
Так стрімко хотіли всі збагатіти
А реальність така , що бігаєм голі
І горя вже просто нема де подіти
Так дивилися пильно на ціни,
Щоб часом копійку лишню не дати
А нарвалися на бомби і міни
І тепер копійки немає де взяти
Так гляділи європейські культури,
Що своєї вже просто нема
Збудували брати між собою такі мури міцні
тепер й руйнувати дарма́
І так старалися жити красиво,
Будувати сім'ю - здорову ,міцну
Ні про що не забули, тільки зрадливо,
Забули матінку рідну збудити від сну.
Забули,що про матір треба НАМ дбати
Забули,що краще ніж вдома ,не буде ніде
А треба було,рідні ,про це пам'ятати,
Бо тепер по матінці війна йде
У цьому наша провина, не їх
Ми винні ,що забули маму спасти
І в світі є сотні -тисяч доріг,
по яких ми мали разом пройти
Ми винні,що дали мамі заснути,
Що забули про неї,дурні егоїсти
І все , що змогли ми відчути,
що вже нема хати щоб затишно сісти
І як би нас так сильно не запекло
Так боляче , що неможливо нам спати
Якби не зустріло підступно нас зло,
То ми б так і не зуміли маму згадати
26.06.2015
Логічно.
