Ранок. Звичайний осіній ранок. Хрусткий хліб.
Ти шелестиш розчинної кави стікми...
Ми сонні, усміхнені слухаєм барабанній дріб -
такий дощовий рок за спітнілими вікнами.
В нас мало часу - якась там третина години
ламкого мовчання, крихкого сніданку.
Благаю, ти завтра так само збуди мене!
своїм поцілунком, духом хрусткої буханки,
кавовим ароматом... І ритмом дощу.
