Перевірка розміру
honeypot
Дещо відносно навчання поезії. Філософська стаття
"Нема в світі досконалості"- одна з головних тез філософії. "Нема в світі досконалості"...
От чую, чую заклики до "молодих поетів"- ДОСЯГАЙТЕ ДОСКОНАЛОСТІ!!! ДОСЯГАЙТЕ ДОСКОНАЛОСТІ!!! (беру даний термін ("молоді поети") в лапки, бо насправді ж невідомо, і що він означає, і як до нього відноситись))) Віковий термін в поезії ніколи не діяв, вірші, як гарні, так і погані, можна писати у будь-якому віці. Можливо, тут завуальовано мається на увазі термін "перспективний", та він також не має жодного сенсу, оскільки постає питання, чи можна словом "перспективний" відзначити людину, що лише подає надії, та нічого особливого ще не створила.
І які в такому випадку критерії відбору до категорії "перспективних", і знову ж таки які критерії відмітання усіх інших до категорії "неперспективних"? (тут вимальовується доволі чітка здогадка- критерієм відбору є всілякий вияв лояльності саме до тої особи, яка й займається даним відбором. Тут при бажанні можна угледіти і те явище, яке зжирає Націю і Державу, а саме- елементи корупційної дії. Та не будемо відволікатись на такі "дрібнички")
Коли ж людина щось уже таки створила, то сам термін "перспективність" втрачає сенс, оскільки рубікон на той момент уже перейдено.
Тому молодим поетам, які так палко бажають "досягти досконалості" пропоную все ж таки їм спочатку перечитати оту саму фразу, з якої я розпочав цю розмову- "нема в світі досконалості".
Себто, даний заклик втрачає сенс вже тому, що це заклик до того, чого в природі не існує і чого апріорі досягти неможливо. Можна було б трансформувати дану фразу на більш делікатну, а саме- "початківці, вдосконалюйтесь!" О. От в цій фразі таки є деякий сенс, і є певний простір для маневру в філософствуванні. Чим ми з Вами, шановні читачі, і займемось.
"Вдосконалення в поезії". Гарна фраза. І- заманлива, погодьтесь. Але одразу виникають питання. Найперше- яким чином? Як люди елементарно освічені, розуміємо, що цей "стовповий шлях" одразу веде до розділу на два шляхи, які можуть іти як паралельно, так і розходитися. Себто можна займатись вдосконаленням як самостійно (самовдосконалення), так і вдосконаленням за допомогою вчителя, чи вчителів. Таке вдосконалення назвемо навчанням, бо в даному випадку поет-початківець добровільно віддає себе до когось в науку. Можемо і скомпонувати ці терміни- учень, який до того ж ще й самовдосконалюється.
І отут постає питання, яке на перший погляд виглядатиме для вас, шановні читачі, дещо парадоксальним. Але- підкреслюю- лише на перший погляд. Питання просте- НАВІЩО? Одразу чую обурений гомін незгодних "як-то навіщо??? А як же досконалість"? (при цьому одразу забувши той самий життєво виведений і ніким не спростований термін- НЕМА В СВІТІ ДОСКОНАЛОСТІ. Себто, навіщо витрачати сили на те, чого нема і досягти чого неможливо?)
Однак розглянемо це більш детально.
З чого саме починати оте "вдосконалення"? Одразу підкреслимо, що вдосконалення прагне саме ПОЕТ- ПОЧАТКІВЕЦЬ, тобто людина, що вже елементарно відчуває розмір вірша, може самодостатньо підібрати риму (бо є ж і такі, з дозволу сказати, "вчителі", що й автопідбірником рим запропонують скористатись, хоч це вже більше до казусів відноситься))), доволі чітко наперед бачить для себе тему написання і володіє можливістю її "виконати".
І отут учень зтикається з деякими небезпечними моментами. При цьому неважливо, чи сам він надто перейнявся отим "вдосконаленням", чи вже впав в залежність від учителя, що є більш небезпечним, бо в цьому випадку з"являється ще й почуття обов"язку перед учителем, що в свою чергу призводить до розвитку комплексу меншовартості, а це вже в свою чергу таїть небезпеку маніпуляції недобросовісним учителем своїм учнем.
Тут у мене випливають з пам"яті картинки "офісної життєдіяльності", де молоді працівники мають за найвище щастя догодити керівникові, при цьому солодко гризучи одне одного, і в цій погоні за схвальним поглядом їм уже, власне, і платня як продукт праці не потрібна. Аби керівництво поглядом обігріло. Воно й обігріває. "Навіщо платити більше"? Що не кажи, а "старше покоління" до цього явища більш стійке. Достоїнства побільше, хоч теж не без гріха))) Та то я так, трохи відволікся від теми, аби дещо "розгрузити" аудиторію.
То чому саме вчитися? Підкреслимо, усі інструменти для написання віршів у поета-початківця вже є (відчуття розміру, підбір рим, уміння зв"язати і викласти тему). Яким розміром писати? Над цим, запевняю, не замислювався в світі жоден поет в момент написання твору. Це вже потім його вірш розбирали знавці, і поет (деколи зі щирим здивуванням), узнавав, яким саме мудреним розміром він написав отой свій твір))). Тобто, цьому- НАВЧИТИ НЕ МОЖНА, оскільки будь-який поет ніби впадає в транс і просто починає писати САМЕ ТАК, А НЕ ІНАКШЕ.
Цей здогад, що вірші ідуть ВІД БОГА (від демона, темних сил, з астрального порталу тощо) має грунтовне підкріплення, оскільки непогано римуючи самі по собі, і навіть пишучи вірші "шкільного рівня", більшість людей не стає поетами. І безглуздо їх цьому вчити, бо вони поетами все ж не стануть. "...но не может взлететь косолапый медведь. Он не может, не может взлететь..."))) То чому не прийняти за постулат цю саму догму, але, скажімо так, з іншої її сторони- МЕНШІСТЬ, якій від деякої сили ДАНО СТАТИ ПОЕТАМИ, таки їми стануть. І для цього усе, що їм треба дати- можливість писати. І читати літературу звісно, підсвідомо відшліфовуючи нею свою особисту грамотність. А там- як Бог (вища сила) дасть.
Інший аспект. Я вже його торкався. Про НЕДОБРОСОВІСНІСТЬ деяких вчителів. Це ж теж можливий випадок- учень натрапляє саме на такого вчителя. Перспектива в даному випадку похмура. Бо існує таке явище, як нетерпіння людини бачити когось вищим за себе. Уловлюєте цей хиткий психологічний момент? Адже зовсім не гарантовано (і людською психологією це підтверджується), що вчитель здатен виростити когось вищого за себе і з цим змиритися. Є гарна істина- ТОЙ, ХТО ЗНАЄ, ДЕ ЗАРИТЕ ЗОЛОТО, САМ БЕРЕ ЛОПАТУ І ІДЕ ЙОГО КОПАТИ.
Чому саме вчитель-поет може навчити учня-поета? Подарує йому геніальну фабулу твору? Навіщо йому це робити, коли він спроможний сам її втілити в життя (бо поет, до того ж- вчитель. Я в даному творі не торкаюся тих ""вчителів, що взагалі при цьому не є поетами, бо нездатні ними бути апріорі. А такі особи теж існують в цьому сумному світі). Фабул, їх небагато, вони народжуються не задля того, щоб ними розкидатись. Вкаже на технічні помилки? Гріш ціна тому поету, який сам їх не бачить і не виправляє, як елементарно освічена людина.
І саме отут таяться такі підводні камінці, що ріжуть ноги молодому поетові по саме оте... Ой, ріжуть. Тут і спекулювання на темі "бездоганності мови" (хоча перечитаємо Шевченка, класика світового рівня- він доволі сміливо вплетав русизми). Тут і втискування в прокрустове ложе писанини лише на "дозволені" теми(а точніше- штовхання на підстроювання під особисті смаки) . Серед них ота сама омріяна наша "квітчаста метафоричність", за якою вже й світу Божого не видно (а ні, щоб спом"янути великого Котляревського з його бурлескно-травестійною Енеїдою, написаною, підкреслю -в кінці вісімнадцятого сторіччя- живою розмовною мовою). Варто однак запитати молодих поетів, які бажають іти отими вищезгаданими шляхами- чи багато у світі зараз на вустах імен українських поетів світового рівня? То ким ви себе тоді хочете бачити- при відставній козі стошістнадцятим нумером?)
Тут же і загальновідомі дурниці, як-то надто поширена (тому приводжу для прикладу)- підбиття кількості... (тільки вдуматися!!!) ... Дієслівних рим у вірші... (і хтось же придумав оцю дурницю колись))) І хтось досі тиражує))) Тут можна лише побажати тим, хто таки клюнув на оту вудку- не переймайтеся. В усіх гарних, смислових, цікавих віршах отих рим РІВНО СТІЛЬКИ, СКІЛЬКИ ПОТРІБНО, щоб робити ці вірші гарними, смисловими і цікавими.
А бажаючим розвивати цю покриту пліснявою тему (як правило, це люди, що особисто неспроможні на справжню творчість, коли такою не назвати надуття щік та мильних бульбашок) пораджу створити таку собі КОНТРОПОЕЗІЮ, в якій досконалими будуть лише вірші з фіксованою кількістю слів (літер, катренів, пауз- це вже як забажаєте))) Цікава забавка саме для самовдосконалення.
Знаєте, коли я дивлюсь на подібну "науку", у мене одразу чомусь крилата фраза з пам"яті виникає "якщо ви такі розумні, то чому ви строєм не ходите"? І до якої досконалості можна прийти отим самим строєм, коли ота "досконалість" здобувається ціною самобутності і оригінальності?
Було б нечемно стосовно читача отак взяти й обірвати філософську розмову на такому розчаруванні і негативі. Все ж-таки, щось я маю запропонувати натомість? Що ж, запропоную.
Любі поети. "До вас звертаюсь я, друзі мої..." (це не Сталін у 41 по совінформбіро. Це Олексій Турбін з Булгаківського "Дні Турбіних"))) На Вас відмітка Вищих Сил (я не кажу- Божа... Хто знає... Та все ж- Вищих Сил, а вони таки достойні поваги). Тобто- ці сили навіщось нагородили вас цією відміткою. Тобто- чекають від вас справдження своїх покладених на вас надій. Читайте. Пишіть. Бережіть самобутність. Бережіть оригінальність. Оце й усе, що вам потрібно для творчості. А там- (є чудова фраза. От за нею і дійте)- КОЖЕН ЗА СЕБЕ, ОДИН БОГ ЗА ВСІХ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102701294
ID:
616350
Поезія, Поетичні маніфести
© дата внесення змiн: 14.11.2015 22:13:10 Сокольник
Вкажіть причину вашої скарги
В Обране додали :
Прочитаний усіма відвідувачами (718 )
В тому числі авторами сайту (31 ) показати авторів
Знамя Ветра , Серго Сокольник , Ірина Лівобережна , Катерина Соколова , Валерій Кець , уляна задарма , Крилата (Любов Пікас) , Микола Холодов , Ілея , Вячеслав Рындин , vtornikova , Серафима Пант , Олекса Удайко , Онофрійчук Наталя , Агидель , Лина Лу , Мар’я Гафінець , Богданочка , Світлана Моренець , Яна Бім , Лавинюкова Тетяна , Gelli , К.Шепот , Данила М , Di Agonal , tatapoli , Шостацька Людмила , Олександр Жилко , Любов Вишневецька
Середня оцінка поета: 5.00
Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
Браво!
Всегда говорил и буду говорить: есть понятие "стих", а есть понятие "поэзия"! Второе куда шире за стихотворный размер, и как Вы выразились количество рифм и прочее прочее...
А по-собственному опыту еще добавлю известную фразу: "на вкус и цвет все карандаши разные"!!!
Берегите самобытность - недостатки делают нас индивидуальными, этим мы все и интиресны!
Вам отдельное спасибо и браво!
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рад, коллега, что нашел взаимопонимание в данном вопросе
актуально у всі часи
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Таню. Мені була важлива Ваша думка
А думека
дійсно від вищих сил іде. З цим погоджуюсь.
Молодець, Серго!
Знімаю капелюха.
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, приємно чути, Світлано
Надзвичайно цікава Ваша стаття, Сергію
Тема не проста, актуальна
Кожен справжній поет по-своєму неповторний. Одні пишуть у день, інші - у ночі; одні по сто раз виправляють свої вірші, інші - напишуть і більше не повертаються до свого " чада". Гадаю, це не важливо. Важливий сам результат.
Звісно, Ваша правда. Якщо людина не має дару Божого ( чи вищих сил ), то як би вона не старалася, а хорошим поетом не стане. Хіба що посереднім. Можна зрідка прислухатись чиєїсь поради, але робити для себе з когось учителя-повелителя точно не потрібно.
За таку статтю можна сказати тільки одне: " Спасибі! " Ой... русизм! Не досконала я, ой не досконала...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це приємно, що Вас, сонечко, зачепила ця стаття. Я і писав її- Вам, та таким, як Ви... Натхнення Вам!
Цікаві думки. Філософія ж - ця наука наук - власне і є любов"ю до мудрості (чомусь не до досконалості))). То може буде мудрістю не зациклюватись на пошуку ідеалу, намагаючись розчленувати його на дрібнесенькі складові, манюсінькі незначні детальки і прискіпуватись до них, надаючи їм величезної значущості, вивищуючи одну над одною, - а просто навчитись відчувати досконалість, осягати її в цілісності, виховуючи в собі естетичний смак, внутрішню культуру...може це і буде істинний шлях))...
Корисні Ваші міркування, наштовхують на роздуми
Ми щодень чогось вчимося. Читаємо, збагачуємо свій словниковий запас, розвиваємо уяву, мислення.
У кожного по-своєму виходить писати вірші.
Мені тему підказує якась пережита емоція. Я майже ніколи не знаю, як буду писати, просто приходить думка - якесь речення і пишу. Сьогодні у сні писала казку. Пам'ятаю, як речення за реченням йшло і кінцівка уже була. І я була задоволена тим змістом. А потім все забула. І таке буває.
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми просто НАБИРАЄМОСЬ ОПИТУ)))
А думека- так, вона- від вищих сил іде
Щирість просто вражаюча,відчувається просте бажання -донести...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі. За розуміння
...ну,читати і вивчати - потрібно,хоч би для того,щоб не повторитись,і не написати щось із того,ЩО вже давно написано...
творити треба- НОВЕ...а хто цьому може навчити?...це може бути тільки дар від Бога...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я ж про що, Наталі? Про ДАР...
"Нема в світі досконалості" Я б так не сказав... А ось мірила ще не придумали... Досконалість є сама природа! туди й тягнемось... А роздуми корисні...
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Істинно, Олексо!
Чекаю дня, коли собі скажу:
оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу!
І як захочу, щоб вона сконала.
І як злякаюсь: а куди ж тепер?!
Уже вершина, де ж мої дороги?
…Він був старий. Старий він був. Помер.
Йому лизали руки епілоги.
Йому приснився жилавий граніт.
Смертельна туга плакала органно,
Він Богом був. І він створив свій світ.
І одвернувся: все було погано.
Блукали руки десь на манівцях,
тьмяніли фрески і пручались брили.
Були ті руки в саднах і в рубцях —
усе життя з камінням говорили.
Вже й небо є. А стелі все нема.
Пішли дощі. Хитались риштування.
Внизу ревла і тюкала юрма.
Вагою пензля металися вагання.
А він боявся впасти на юрму.
Сміялись в спину скіфи і етруски.
І він зірвавсь. Не боляче йому,
бо він розбився на камінні друзки.
І ось лежить. Нема кому стулить
його в одне на плитах базиліки…
Прокинувся. Нічого не болить.
Все віднялось. І це уже навіки,
Нажився він. І недругів нажив.
Було йому без року дев’яносто.
Життя стужив і друзів пережив,
і умирав зажурено і просто.
Важкі повіки… стежечка сльози…
і жаль безмірний однієї втрати:
“В мистецтві я пізнав лише ази.
Лише ази! Як шкода умирати…”
Земля пером. Чудний був чоловік.
Душа понад межею витривалості.
Щоб так шукати, і за цілий вік —
лише ази! — ні грана досконалості.
Ти, незглибима совісте майстрів,
тобі не страшно навігацій Лети!
Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, —
усі митці, художники й поети.
Всі генії. На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був Мікеланджело Буонарроті.
© Ліна Костенко
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі...
ДО ВУС синоніми
Знайти несловникові синоніми до слова: візаві Под Сукно: -
ти Знайти несловникові синоніми до слова: візаві Под Сукно: -
ви Знайти несловникові синоніми до слова: візаві Под Сукно: -
ти Знайти несловникові синоніми до слова: візаві Enol: -
Синонім до слова: говорити Svetoviya: -
Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати. Синонім до слова: Вірний геометрія: -
Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,... Синонім до слова: Вірний геометрія: -
Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Нові твори
Обрати твори за період:
Рік
2024
2023
2022
2021
2020
2019
2018
2017
2016
2015
2014
2013
2012
2011
2010
2009
2008
2007
2006
2005
2004
2003
2002
2001
2000
Місяць
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Показати
Тема не проста, актуальна 
Кожен справжній поет по-своєму неповторний. Одні пишуть у день, інші - у ночі; одні по сто раз виправляють свої вірші, інші - напишуть і більше не повертаються до свого " чада". Гадаю, це не важливо. Важливий сам результат. 
