Металевий блиск луни
І сірі хмари на небі.
Чую всередині звуки війни
Та плачу тихенько для себе.
Закривши очі рукою,
Закусую до крóві губу.
Як тяжко бути чужою,
Як важно мовчать про журбу.
Залишаючи крила у шафах,
Ангели на ніч ідуть у стрип–бар.
Потопають вони у зрадах.
Алкогольні напої, секс і брутал.
А хтось десь сміється в останнє,
А хтось уже йде в небуття.
„Он зірка… загадуй бажання”.
„Мені б ще краплину життя…”
Та все це не правда,
Чудес не буває.
Земля – це клітка.
І хтось повільно вмирає…
