А ти... іди!..
Розвійся тихим шелестом вітру...
А час поволі із серця зі́тре
Твої сліди...
Пали мости!..
Ти зводив потом їх по краплині...
Тепер... руйнуй - ми обоє винні!..
І... відпусти...
Чому ж печаль
Пече вогнем, роздирає груди?..
Чи серце вистраждає... й забуде
Душі кришталь?..
Ну, що ж, лети!..
Прогнали щастя своє так легко!..
Тепер... тікаємо, мов лелеки,
Від самоти...
Терпка сльоза
Терзає душу глухим мовчанням!..
І тільки болем квилить... зізнання
У небеса...
Прогнали щастя своє ... так легко!.. Тепер ... тікаємо, мов лелеки, Від самоти....Цей якось по-особливому щемний
Зачіпає вірш - тонко передали емоцію розставання
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Мар'янко!!! Це ЛГ чомусь сьогодні у мінорі