У діжі часу утопились спогади,
Немає більше "нас", неначе й не було-
Життя розставило крапки над кожним "і"
І стіни дощу нас навіки заховали...
Розтратили тепло колись задарма,
А тепер вітри і нічим вже зігрітись.
Остання сигарета лише розчарувала...
Я тебе вже напевно не побачу...
Але й не забуду- повір мені...
Зчорнілі квіти... Сітка неба...
Навіщо? Напевне хтось пожартував
Й сюжет зіпсувши, заново не переписав...
