Многорука. Многолика. Божевіллям осіянна,
де з екранів - лики, пики, перемовини, осанна.
Де нерони піють ласо, б'ють царьки копитом в груди.
Мамо... Марно... Маски... Каски... Недозвірі... Псевдолюди...
Перестрілки. Перев'язки. Труни. Трупи.
Далі буде?
Небо синьо червоніє. Із чола сочиться зрада.
Чорно білий день чорніє. Світлий Град рівняють "градом".
І земля ковтає справно кулі, людоньки, гранати.
Тут колись "ку-ку" - зозулі. Тут тепер - частіше матом.
І Петро в руках старечих вже дарма ключі стискає,
бо ідуть щодень, щовечір душі... Душі - небокраєм
крізь прострелені ворота замінованого раю.
Бог оглух. Війна.
Триває.
Отак чекаємо: від осені до Різдва, від Різдва до весни... Надіємося на закінчення цієї клятої війни, а вона й надалі триває... І кінця-краю не видно. Зболені і проникливі рядки.
І кінця-краю не видно. Зболені і проникливі рядки. 
без слов 
........................
