***
Чуже по духу виявилось рідним.
Невірогідне стало очевидним.
На сході окупація триває.
Нарешті і сліпому стало видно
усе, чого глухий недочуває.
***
Поки Богові угодно,
затіває що завгодно
шайка-лійка сатани
і стає у Раші модна
ліквідація «страни».
***
Буде час – і від Раші залишаться мощі...
Не рятують ікони, реліквії, прощі
і на бані найвищий золочений хрест,
поки шкіра у шкури, собі найдорожча,
не упаде, зітнута мечем із небес.
***
Які були – таких немає.
Але ніхто не забуває,
що і ніякі – із народу.
Якщо й помилишся, буває,
то це нікому не на шкоду.
***
Ще є такі, кому і на Пегасі
любити Батьківщину не на часі.
Іде війна за кусень ковбаси.
У всіх щілинах – рашеські Носи.
Батурином запахло у Донбасі.
***
Життя минає як кіно,
мов течія в ріці.
Але живемо все одно,
коли спускаємось на дно
при самому кінці.
Гарні лимерики, Ігоре! Правдиві!
