З чого почати,
Чи початок не має кінця,
Чи закриті кафе, і з калюжі п'є воду собака.
Ця відлига ллється у рот, у легені,
Скапує з скронь, очманілим сивіючим горем.
Де почати,
Стати однією ногою, іншою дістатись до самого дна,
Там вина,
Там все моє, і навіщо тобі стрибати,
З головою падати вниз,
Обірвати карнизи якогось рятунку,
Обірвати останню надію,
Тонути у каламутті днів,
І що тоді, як нічого не почалось.
Стелі малюють в зіницях отвори, говори зі мною доторком вій,
Я у серці великого неба, ти у власному всесвіті спиш ...
Пишеш літерами найкращих зі своїх слів,
Купуєш на них весну,
Згораєш аби рудоволоса лишилась жити.
Хтось жертовно кладе у руку голодного їжу,
Аби відплатити за власний злочин,
Бартерно спише свою безодню - впаде ще нижче,
А я лише справилась з голодом, почала їсти,
Ковтала тебе безкарно,
Бувала в твоїх безлюдних водах,
Пила з твого джерела твою втому.
Десь відкрився рахунок - початок,
Я маю усе/нічого не маю/
...будучи світлом, наповняти темінь собою.
