Душа літала по світу в надії зустріти
Людину пропащу яка давала надію їй існувати
Літаючи світом блукаючи думами марила мріями
Про те як зустріне людину ту яку любилячи вірила
Але проходить час і віра забутої душі по трохи
Вмирала надія про зустріч ставала вже не осяжною
Коли про-літала скрізь вулиці часу вона зневірилась
І в той момент задумавшись стала чому таке мале бажання стало не осяжним
Мрія її не вмируща сказавши їй встати і віру у краще собі повертати тому,
Що коли будеш вірити зустрінеш те що тобі так потрібно
Душа піднялася із посмішкою полетіла.!
Пройшли роки і віручи про зустріч душа знайшла людину яка так люблячи давала їй ту надію
Тоді душа сказавши я вірила і я тебе зустріла нарешті зустріч відбулась
Але як в казі хепіенду не було людина та яка давала віру
Найшла собі вже іншу душу ...
Людина та сказала просто - вибач. І як буває у житті померла та душа
Забута ні ким і в пам'яті не поменута...
