Все навколо не таке…
Не цікаве і бридке.
Щось не так. Усе нудне.
І життя чогось паскудне.
Світлий настрій? Вже немає…
Депресія в життя вступає.
Б’є, руйнує світлі дні.
Залишаються рубці –
Темні плями на бажанні
Жити, дихати, кохати.
Може, й дійсно не життя,
А лише брудне сміття?
Пропонуєте здаватись?
Пані Смерть, не треба гратись.
Пані Доле, ви скажіть,
Чому не хочеться так жить?
Можливо я не гідний того?
Пані Смерть, чого так довго?
„Вже іду, моє кохання.
Ну от і все… заплющуй очі… пиши прощання”.
Поцілунок.
Кінець.
