Тарасе... і твої слова боролися наче солдати,
Вірші наче зброя у вмілих руках,
Ідеї наче промови героїв, яких ведуть до майбутньої страти,
Знають - помруть, та їм невідомий страх.
Хотілося б йти до тебе, Тарасе,
Межі ламати відчути тебе і твій біль,
Та замість того ми тут, а ти на небесних терасах,
Молиш щоб більше не сіяли в землю ту сіль.
Хотів би писати як ти, ламати словами гранітнії плити,
Кричати про честь, про відвагу, про небо і світ,
Тебе не забути, вірші твої нам не спалити,
У тобі ж відвага, ти нам залишаєш свій слід.
Вибач Тарасе за темнії плями на серці,
Це зради, це війни, брати що у спину ножем,
Та ти в наших душах і ми вірим неньці,
Бо те, що навколо - є правдою-не міражем.
ID:
502517
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 01.06.2014 08:44:38
© дата внесення змiн: 01.06.2014 08:44:38
автор: Amastermas
Вкажіть причину вашої скарги
|
