Холодне підвіконня... Я одна...
Гаряча кава - пий до дна...
Та лиш думки одні про нього,
Такого рідного й чужого...
Життя - цікава штука дуже,
Затягне в вирій смутку, друже,
І не важливо, що з тобою
І що поробиш ти з собою...
Душа із серцем попрощалась...
Давно одна я тут зосталась...
Завмерли рухи і бажання,
І залишились сподівання...
Думками тихо відпустила,
А серцем... Серцем захотіла
Пригорнутися до нього,
Такого рідного й чужого...
Скажи усе, що накипіло,
Допоки серце не згоріло!
Воно ж не вічная машина,
Терпіти все йому не сила!
То лиш слова і напис на папері...
Залишити потрібно привідкриті двері...
Аж раптом ти захочеш говорити,
Думки свої мені відкрити...
Дощ за вікном... А я сама...
Порожня чашка, випита до дна...
І більш не хочеться нікого,
Лиш його - рідного й чужого...
