Остання людино, ти знай...
Кажи: не існує ні пекло, ні рай!
Нема ні гріха, ні утоми!
Людина — лиш міст, по якому
Приходить в цей світ розруха,
Приходить в цей світ уся мука.
Ти — Бог, тож звільнись від гріха,
Звільнись від моралі, яка
Тебе у цю клітку всадила,
Зламала, відрізала крила,
Що ними літав ти над світом,
А став, замість, кухлем розбитим,
Що з нього весь мед витікає
І розум безумством зміняє...
Безумство на мудрість обернеш
І каменем сильним затверднеш,
Пройдеш по мосту і умреш.
Ти знай, що нема тобі меж!
Як маєш вмирати — умри,
Портал ти собою створи,
Для того, хто прийде пізніше
Й заповнить спустошену нішу —
Для нього тягар ти цей ніс.
Ти знай, не людино, ти — міст.
Даже так? Хотя, да, по сути, если вчитаться в стих, то там явно просматривается поверхностное понимание его философии. Там присутствует фиксация всего лишь его слов.
Graveyard_Slut відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
