...Романа Гурика
І сонце Тобі не світить, і вітер Тобі не віє -
У вічне позаземелля злетіла ясна душа...
Молитви останній подих, вогню надостання дія,
Де куля смертельна скроню неторкану віднайшла.
Зосталися біль і свічі, та квіти, безмежжя квітів,
Що плачуть дощем, росою, матусиними слізьми...
Скажіте, о люди добрі, чи є щось миліше в світі,
Ніж діти і щось гіркіше, ніж плакати за дітьми?!
Сумує у небі янгол, у чорній хустині туга.
Над лагідним первоцвітом марою застиг вінок.
Утратила Неня сина, а друг бойового друга,
Сестра золотого брата, життя зупинило крок...
Та ярко палають очі на фото, їх не згасити -
Боровся за Україну, за нинішній день, за нас!
То ж маємо пам*ятати, допоки судилось жити,
Пожертву сю героїчну, і славити повсякчас!
Втішаючи тиху Неню, благати у Бога сили,
На будучність неогудну, на звершення боротьби
Небесної Сотні нині, що стала гірким мірилом
Свобідної України нескореної доби.
(5.03.14)
Дуже красивий, тужний і патріотичний вірш. Найбільша трагедія в тому, що пішли молоді хлопці. Такі красиві і тілом і душею. Вічна їм пам'ять і земля пухом.
Мені здається, що треба змінити слово "Свобідної" на "Та вільної України"
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже красивий, тужний і патріотичний вірш. Найбільша трагедія в тому, що пішли молоді хлопці. Такі красиві і тілом і душею. Вічна їм пам'ять і земля пухом. 
