Твоє знамено кров'ю і вогнем
Освячене на барикадах бою.
Коли війна покличе за собою,
Цей біль тебе ніяк не омине.
Тут кожна смерть і рана, і сльоза
Твого душею зрідненого брата
Волатиме повстати проти ката,
Що твій народ калічив і терзав.
Твоє перо загостриться, як меч,
А серце загартується металом
І злість на очі упаде забралом
У полум'ї кривавих ворожнеч!..
У боротьбі нерівній і важкій
Ти станеш вірним воїном, поете!
Там, де плекались оди і сонети,
В кипінні спалахне жорстокий бій.
Без слів . Дивує як це шакальчики до Вашого твору недісталися
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам сердечно за щиру підтримку! Мене дивує такий наполегливий опір деяких людей українській революції, яка покликана встановити демократичний лад в Україні. Невже комусь значно простіше жити у диктаторській державі і дозволяти владним жлобам смоктати кров із себе і своїх дітей? Дивилася фото з розкішних маєтків наших екскерманичів Януковича і Пшонки - просто не віриться, що звичайні смертні люди можуть дійти до такого марнотратства і самосвятства!.. От де державні кошти: в золотих унітазах, шикарних картинах, статуетках і колекційних авто вартістю в мільйони гривень. А нам кричали з трибун, що в Україні криза і немає коштів... В той час, як *царі* сучасної України розкошували, як арабські шейхи, народ України ледве зводив кінці з кінцями і виживав на мізерні зарплати і пенсії. Невже з таким станом речей можна спокійно миритися і доводити, що хай краще країною правлять злочинці, аніж демократи? Я не розумію цього рабського менталітету. Невже ці самопожертви і це плазування перед владою лише в ім'я *духовних* цінностей СССР? Хіба воно того варте? Чому не можемо побудувати нову демократичну Україну, а вперто тримаємося за комуністичні привиди минулого? Це я до проросійських патріотів України звертаюся.
Дай Бог, щоби слово стало єдиною зброєю "у боротьбі нерівній і важкій".
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай Боже, пані Анно... Я й не сподівалася, що боротьба гаранта за владу може дійти до таких крайнощів і що це коштуватиме таку кількість загублених людських життів... Виходить, ворога недооцінили. Та в історії кожен терор рано чи пізно був повалений, тому і на наших кровопивць прийде час. Дякую Вам!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Іро! Картину знайшла в Інтернеті. Дуже вона мені припала до душі: художник вміло змалював теперішню ситуацію. Таки світло переможе темряву!
Кожен день по телевізору спостерігаю за подіями, а останні 4- вдень і вночі. Важко,серце не перестає боліти.Вірш чудовий!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко і страшно за людей, яких катують і вбивають за відданість своєму народу і своїй державі... Слова великого Кобзаря актуальні і зараз:
Доборолась Україна
до самого краю,
гірше ляха свої діти
її розпинають...
Не мають співчуття ні до народу свого, ні віри у серці, ні честі. Та за все доведеться розплатитися. Дякую, Дануточко!
Ви, Наталю, відкрились для мене з іншої сторони - не тільки неперевершеного лірика, а ще й мужнього воїна.Хай Україну оберігає Бог, а Вам здоров’я і нових шедеврів.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам сердечно за такі теплі слова підтримки! Донедавна я майже не зверталася до громадянської лірики, але зараз серце переповнюють такі емоції, що не можливо тримати все це у собі...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба тезко! Зараз кожен з нас проявляє свою підтримку Україні, як може: хто словом, хто ділом. Але осторонь залишатися у такий буремний час - це не що інше, як зрада.