|
вечір, пляшка напівсолодкого, в колонках грає на всю блюз,
стан невагомості, ритм, удар, танець,
твоє тіло рухається в такт,
ти сама і тобі ніхто не треба,
це так внепланетно спокусливо та грайливо,
така ти справжня, така спокусливо-ніжна,
така кайфова, танцюєш уявляючи себе героїнею фільму чи кліпу,
знайомо, правда?
за вікном місяць повний, сусіди сплять,
ти не спиш, не сьогодні, сьогодні ти святкуєш,
святкуєш, чи заливаєш алкоголем, пусте тіло, без емоцій, без душі,
сьогодні ти зрозуміла, що її не маєш, її просто під тиском
ганебного та жорстокого побиття - не стало.
ти більше не чекаєш, не любиш...браво, ти стала схожою на ляльку,
з пап'є-маше замість серця,
лише ловиш кайф від музики,
це все, що у тебе лишилось,
але ти хотіла не цього, не цього і від цього кричати й кричати, але мовчиш,
заливаючи в себе ен-ну дозу того, бридкого вже, напівсолодкого,
а потім і не тільки одне напівсолодке...
і в самотності, коли вже напившись до безпам'яті, настає ранок...
ти одягаєш маску, одягаєш свою гарну посмішку і ступаєш у світ,
до людей, від яких тягне лицемірством та двуликістю,
від яких тільки й ножа в спину,
від яких тонна розчарувань та зрад...занадто доросле життя, я скажу...
а потім ввечері в колонках блюз, пляшка чогось міцного,
і, можливо, надія на краще.
не хочеш? змінюй щось у своєму житті, так...змінюй.
ID:
475691
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.01.2014 07:34:50
© дата внесення змiн: 29.01.2014 07:34:50
автор: Annaleto
Вкажіть причину вашої скарги
|
